ETHOS

ЕТОС на практиці під час війни

Оксфордська декларація солідарності

Учасники міжнародної конференції на тему “Християнська ідентичність в національному, транснаціональному і локальному вимірах: Перспективи протестантизму, православ’я і католицизму” в Оксфорді, що пройшла 4-5 квітня, підписали спільну Декларацію солідарності.

На думку одного з ініціаторів цієї події архимандрита Кирила Говоруна: «Вона, з одного боку, солідаризується з православною декларацією проти «руського міру», що була оприлюднена в Неділю Торжества Православ’я. А, з іншого боку, її охоплення ширше і конструктивніше, тому що вона зачіпає проблеми «християнізму».

Серед перших підписантів Оксфордської декларації такі відомі і символічні постаті як Юрґен Мольтман, «батько» післявоєнної політичної теології, Мирослав Вольф, Томаш Халік, лауреат Темплтонської премії, Хосе Казанова, Олівер О’Донован і багато інших богословів і публічних діячів.

Символічно також, що Декларація була підписана в тій самій кімнаті Нового коледжу – McGregor-Matthews Room, – де у 1937 році було підписано ще одну декларацію, присвячену зростанню тоталітаризму в нацистській Німеччині і радянській Росії.

Офіційна інавгурація Оксфордської декларації солідарності відбулася в університетській церкві Святої Марії одразу після публічної лекції о. Кирила Говоруна «Православна публічна теологія між національною ідентичністю і імперською».

Заява про солідарність із православною Декларацією щодо вчення про «руський мір», а також проти християнського націоналізму та нового тоталітаризму

Після вторгнення Російської Федерації в Україну в лютому 2022 року православні голоси рішуче засудили використання для виправдання нинішньої війни вчення про «руськиймір», згідно з яким існує органічно єдина транснаціональна православна руська цивілізація, що охоплює території та народи Росії, України, Білорусі, а іноді й інших країн. Ця заява покликана: а) сприяти тому, щоби вчені-християни, які не належать до православної традиції, підтримали православних у запереченні вчення про «руський мір»; б) засудити нечестиві союзи між християнською ідентичністю та політичною владою, що виникли також у контексті християнського націоналізму; в) закликати до розвитку екуменічного «богословʼя після ‘християнського світу’ (Christendom)». Ми запрошуємо до підтримки цієї заяви вчених та священнослужителів серед християн і також відкриті дотих, хто не поділяє її християнську мову, але солідарний з метою.

Немає, як Господь, святого, 
нема бо іншого, крім Тебе, 
нема скелі, як Бог наш.
Не множте слів тих гордовито,
нехай зухвалість не виходить з уст ваших, 
бо Бог – то Господь всевідаючий, 
Він зважує вчинки.

З молитви Анни, 1 Сам. 2

Ми визнаємо, що християнські традиції історично приписують святість одному лише Богові. Ні нація, ні держава, ні будь-яка політична спільнота не мають права претендувати на святість, притаманну їм самим.

Християнська ідентичність не належить єдино, виключно або найвищою мірою будь-якій нації, расі чи цивілізації. Цілісність християнського свідчення спотворюється там, де його використовують задля створення поділів між тими чи іншими людьми, расами, народами, цивілізаціями.

Тому ми виступаємо проти «християнського націоналізму», «християнської Європи»та «руського міру».

Росія та вся Європа історично були домом для багатьох релігійних, етнічних та мовнихспільнот. Цілісність християнського свідчення спотворюється політичною агресією, заподіянням тілесних ушкоджень, страждань і збитків, або ж запереченням прав та цілісності спільнот, з якими ми співіснуємо, – чи то в імʼя християнського націоналізму, чи так званого «руського міру» (Святої Русі).

Ми памʼятаємо, що часто християнство дуже зволікало з усвідомленням небезпеки своєї співучасті у політичному насильстві.

Християнською ідентичністю зловживали як щодо християн, так і нехристиян: у спалахах насильства на релігійному ґрунті, у жахливих переслідуваннях євреїв та інших меншин, а також щодо народів світу, які християнські колонізатори намагалися насильно навернути у свою віру. Цілісність християнського свідчення спотворюється використанням насильства у питаннях релігії та використанням релігії у сфері насильства.

Ми закликаємо інших християнських вчених у Європі та за її межами виступити проти нечестивих союзів між християнською ідентичністю та політичною владою.

Християнські вчені мають проявляти готовність і бажання виступати проти нечестивих союзів між християнством та політичною владою, особливо в контексті націоналізму, популізму та нових форм тоталітаризму. Цілісність християнського свідчення спотворюється, коли присвоєння християнської ідентичності не заперечується зсередини християнських традицій.

Ми вітаємо «Декларацію щодо вчення про русскій мір» (РМ), яка походить від частини міжнародної православної спільноти

Зловживання вченням про «руський мір» було рішуче засуджено православними з різних країн як неправославне. Православні богослови без вагань засудили братовбивчу війну проти України як «повторення гріха Каїна». Цілісність християнського свідчення забезпечується християнською солідарністю з тими, хто каже владі правду.

Ми закликаємо до розробки екуменічного «богословʼя після християнського світу(Christendom)».

Спираючись на Писання, розум та багаті традиції християнських церков по всьому світу, християнство XXI століття має рефлексувати над богословʼям та політичною думкою, роблячи особливий внесок в екуменічне «богословʼя після ‘християнського світу’». Православні, католицькі та протестантські вчені повинні підтримувати одне одного в óпорі сакралізації політичних спільнот та пропонувати ресурси для формулювання теології, відданої загальному добру, істині та справедливості.

Підписанти:

  1. Cyril Hovorun
  2. Marietta van der Tol
  3. Petr Kratochvíl
  4. Katharina Kunter
  5. Sophia Johnson
  6. Jenny Leith
  7. John Heathershaw
  8. Milena Benovska
  9. Mika Vähäkangas
  10. Kristine Margvelashvili
  11. Rosita Garškaitė
  12. Tobias Koellner
  13. Courtney Kane
  14. Magnus Hagevi
  15. Hossein Dabbagh
  16. Andrew Marshall
  17. Marko Vekovic
  18. Zachary Calo
  19. Gionathan Lo Mascolo
  20. Samer Alnasir
  21. Zoran Grozdanov
  22. Jürgen Moltmann
  23. Nicholas Wolterstorff
  24. Thomáš Halík
  25. Miroslav Volf
  26. Pantelis Kalaitzidis
  27. Aristotle Papanikolaou
  28. Brandon Gallaher
  29. Ryan McAnnally-Linz
  30. Jose Casanova
  31. Markus Meckel
  32. Oliver O’Donovan
  33. Roman Soloviy
  34. Oleksandr Geychencko
  35. Viktória Kóczián
  36. Ivana Noble
  37. Richard René
  38. Stephen Finamore
  39. Nikolaos Asproulis
  40. Paul Ladouceur
  41. Hadje C. Sadje
  42. Muthuraj Swamy
  43. Gábor Iványi
  44. Paul Freston
  45. Jonathan Chaplin
  46. Laurens Hogebrink
  47. Peter Ben de Smit
  48. Nathaniel Wood
  49. Rachel Muers
  50. Eduard Berdnyk
  51. David Montgomery
  52. Nicholas Sooy
  53. Katya Tolstoj
  54. Joanildo Burity
  55. István Zalatnay
  56. Ulrich Schmiedel
  57. Georgios Vlantis
  58. Fabiny Tamás
  59. Nick Megoran
  60. Christian Krieger
  61. David Jasper
  62. Emma Loosley Leeming
  63. Massimo Faggioli
  64. Riho Altnurme
  65. Leon van den Broeke
  66. Hannah Strømmen
  67. Paul Brink
  68. Tornike Metreveli

Першоджерело: Religion in Praxis

Поділитись:

#God against war у соцмережах:

Підписуйтесь і поширюйте.